22 січня Україна відзначає День Соборності,
приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та
Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році.
Соборність українських земель має глибоке історичне
коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну
державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її
формування.
У реальних обставинах 1919 р., коли Україна
опинилась оточеною колом фронтів, УНР не вдалося відстояти. Об'єднавча акція
1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. В
українській суспільно-політичній думці ХХ ст. Україна інтерпретувалася лише як
соборна держава. Етнонаціональна консолідація спиралася на такі засадничі
підвалини, як спільне історичне минуле, спорідненість етнокультурних процесів,
єдиний національно-визвольний рух ідеали свободи і незалежності. Іншими словами
соборництво відіграло і відіграє роль наріжного каменя сучасної української
національної ідеї, важливої складової становлення української політичної нації.
Не випадково в роки радянської влади про подію 22 січня 1919 р. публічно не
згадувалося, вона була табуїзована. Проте в пам'яті народу залишалася живою,
1990 року на її честь Народний рух України організував живий ланцюг від Львова
до Києва, який окрилив і надихнув Україну, змусив повірити у власні сили і
перестати боятись режиму.
Сьогодні на передодні такої важливої події було
проведено виховну годину у групі № 13. Де показано важливість об'єднання
українських земель і проголошення їхньої соборності і єдності.
.jpg)
